18 жовтня 2003

Літературний вечір драматурга Ірени Салецької-Коваль авторки п’єси “Лев і Левиця”, в англійському варіянті “Pagan Saints”

Літературний вечір Ірени Салецької-Коваль, що відбувся в НТШ викликав велике зацікавлення у прихильників театрального мистецтва. Представляючи драматурга Ірену Салецьку-Коваль, Василь Махно зачитав вступне слово, що надіслала д-р Лариси Онишкевич: Про Ірену Салецьку-Коваль та драматургію Багато з нас вже прагне сучасної української п’єси. Очевидно, це завжди неокреслиме питання, що саме є сучасним? До якого - ізму належить? В Америці драматурги не переймаються тим: чи їх назвуть послідовниками чи творцями одного чи другого стилю. В Україні, мабуть, більшість авторів хоче писати “постмодерністично”. Може, це радше тепер треба назвати нео-, або пост-постмодернізмом. Бо понад пів століття тому Ігор Костецький, зокрема, і частинно Людмила Салецька-Коваленко - таки вже використовували постмодернізм у своїх п’єсах. Ірена Коваль – автор з відбиткою кількох континентів на її творчості: в неї бачимо і традицію зосереджень на звичайні ситуації англійця Гарольда Пінтера, і гостроту повторних тем американця Едварді Албі, і грайливість діялогів Костецького, і увага на ролю жінки у подружжі, як у Людмили Коваленко. Саме через грайливість авторка шокує, вона деконструктує людські відношення та й саму людину, оголює її зовнішньо, щоб побачити її внутрішньою. Через перебільшення – свого героя чи його прикмет, чи його проголошуваних “правд”, або принципів. Авторка ставить їх під мікроскоп і показує нам, - і їм, - які вони насправді. Грайливим стилем, ніби жартами, ніби грою – випливають наверх серйозні справи про життя та людей. Це виявляє нараз абсурдність життєвої гри. Багато авторів п’єс люблять звертати увагу на неузгідненість між проповідуванням “великих” людей і їхнім життям, між теорією і практикою. Зокрема, це видно у п’єсі Ірени Коваль про Толстого, якого в Україні досить обожнюють. І хоча критика розбіжності між його життям і його; проповідуваннями вже давно періодично виринала в наукових дослідженнях; публіка, зокрема, публіка, що вихована в пошані до російської культури, нерадо дозволяє - і то комусь зі зовні(!) - критикувати своїх святих - тому не всі могли сприймати п’єсу як мистецький твір. Вибір відомої постаті може бути і про неї насправді, або і про символ такої постаті – або і у перебільшеному підході – про звичайних людей. І чи це звичайні, чи славні люди - проблема осамітнення, браку справжнього порозуміння, людської комунікації – стає головною темою – подібно, як це показував Костецький чи Йонеско. Сьогодні це підкреслює Ірена Салецька-Коваль. Ірена Салецька-Коваль “Лев і Левиця – історія написання та зміст п’єси” (тези доповіді) Ірена Салецька-Коваль П’єса “Лев і Левиця” – документальна фантазія, написана англійською мовою, на основі щоденників письменника графа Лева Толстого і його дружини Софії. Ці щоденники унікальні у світовій літературі. Вони відображують двобій особистостей, які пів століття живили, наповнювали і водночас нищили одна одну розбіжністю вдачі, прагнень і світосприйняття. Позуючи перед оком майбутніх поколінь, Софія і Лев вели публичну боротьбу випередити одно одного і переконати світ у своїй правді. П’єса побудована у ретроспективі і час йде у зворотному напрямку. Вона починається втечею вісімдесятидволітнього Толстого від його жінки і закінчується у надвечір’я перед їх вінчанням, коли наречений вручає вісімнадцятилітній Соні його щоденник, де він яскраво описав свої кавалерські ескапади. Таким чином, він випробовував характер і почуття своєї нареченої в найбільш жорстокий спосіб. Життя п’єси “Лев і Левиця” розпочалося у Лондоні 16 лютого 2001 року в театрі “Soho” під назвою “Pagan Saints” (“Поганські Святі”). Після репетицій у супроводі відомого режисера James Cellan-Jones, дві зірки британського театру і фільму, Harriet Walter і Peter Blythe, взяли участь у “rehearsed reading”, де вони грали і читали головні ролі. Реакція публики була дуже позитивною. Несподівано з’явилася Анастасія Толста, праправнучка графа Толстого. П’єса їй так імпонувала, що вона разом з її двома сестрами приїхала до Києва на прем’єру. До прем’єри було організовано дві прес-конференції, Від тоді опубліковано близько 35 статей в журналах і газетах України. Виставі присвячено чотири телевізійні передачі, у яких брали участь режисер, актори і драматург. Прем’єра п’єси відбулася 1 грудня 2001 року у Київському Молодому Театрі. Станіслав Мойсеєв, художній керівник театру, був режисером-постановником вистави. У ролі Лева – Богдан Ступка, народний артист України, лавреат національної премії ім. Тараса Шевченка, художний керівник театру ім. Івана Франка, для якого я написала цю ролю. У ролі Соні – Поліна Лазова, заслужена артистка України і краща акторка 2000 року. Відомий сценограф в Україні і в Росії, Володимир Карашевський, задумав велику дзеркальну кулю, котра розгойдується в правій частині авансцени і відіграє різну символіку у діялогах. На сцені також дзеркальний триптих який має різні функції: труна, вікно, або письмовий стіл і надає виставі філософічного звучання. У глибині сцени – срібна гора де відбуваються різні дії. Валентина Грицюк у своїй статті “Казка після весілля” описала символічне закінчення п’єси “В кінці п’єси молодики вбирають Соню і Лева у маски, у святкові блискучі шати, шлюбна пара йде на гору і падає на шлюбну постіль, яка виявляється могилою, блискучою планетою смерті. Два молодики, як сміттярі часу, як два байдужі двірники, змітають іскри до чергової матеріальної купи, в якій розчинилися весільні Молоді і світла згасають”. Під час доповіді На прем’єрі були представники культурної та ділової еліти України, а також дипломатичного корпусу, зокрема: посли Великобританії, Франції, Туреччини, Голяндії та Культурний аташе США. П’єса одержала дві театральні нагороди: За найкращу режисерську роботу 2001 р., “Київський пектрорал” одержав Заслужений діяч мистецтва України Станіслав Мойсеєв, за найкращу чоловічу ролю 2001 р. “Київська пектораль” одержав Народний артист України Богдан Ступка. У 2002 році вистава брала участь у фестивалі “Золотий Лев” у Львові. Окрім того, вистави грали у Вінниці, Івано-Франківську, Тернополі та Чернівцях. 22 лютого цього року, на запрошення Старого Театру у Кракові і під патронатом Міністерства культури Польщі, президента міста Кракова і консуляту України, виставу грали в Старому Театрі за участю київських акторів українською мовою. На виставі були присутніми понад 300 глядачів. Газета “Сегодня” так описала подію: “Вистава “Лев і Левиця” зробила фурор в Польщі”. Режисер Станіслав Мойсеєв сказав журналістові газети: “Після завершення вистави глядачі аплодували стоячи понад 10 хвилин. Причому, як мені пояснювали, краківська публика несхильна до такої емоційної реакції”. Зі сказаного видається, мабуть, так, що вистава з самого початку одноголосно пройшла на біс. Але це зовсім не так. Деякі театральні критики образливо сприйняло п’єсу. Наприклад, стаття “Клізма для ґенія”, яка появилася в газеті “Столичные новости”, що виходить у Москві та Києві, чи стаття під заголовком “Толстой – как зеркало российской сексуальной революции” в газеті “Телеграф”. Або, стаття “Бджоли летять на мед, а мухи на відкриті рани” у журналі “Книжник” сигналізують, що драма натиснула на кінчик нервів цих добрих піонерів, які застрягли у совєтьских стереотипах класика. У гніві до америнки, яка виросла в “країні де доляр є найвищим авторитетом” і яка дивиться на письменника і його дружину через призму “вульгарного фемінізму” ховається страшний фальш. Закидаючи неморальність ці критики не терплять живого співіснування і одночасного взаємознищення двох титанічних самотностей. На кінець хотілося б звернути увагу на два критичні відгуки. Перший - стаття “ Казка після весілля” надрукована в журналі “Кіно-Театр” після прем’єри – “Постановча група, яка складається з майстрів – навіть на епізодичні ролі – була змушена перебороти незвичний літературний матеріал. Понаднормові дози експериментаторства вдаються тільки сильним митцям і це був саме той варіант. Дебют драматурга, яка спровокувала ці експерименти став подією театрального сезону” . Другий - авторитетна театрознавець Нора Верховець так висловилася про п’єсу: “ “Лев і Левиця” п’єса про взаємини з самим собою, про відстань між тим якими хочемо себе бачити і такими, якими стаємо насправді. Ці універсальні теми підтримано справжньою історією, викладеного такими могутніми постатями, як Софія і Лев”. A Literary evening with playwright Irena Salecka-Kowal Her play LEV I LEVYTSIA (Ukrainian) or PAGAN SAINTS (English) has been successfully produced at Kyiv’s Molodyj Theatre and other cities in Ukraine and Poland. The writer is originally from Hartford and Boston and now lives in Kyiv. LEV I LEVYTSIA (PAGAN SAINTS) is a documented fantasy based on the diaries of the writer Count Lev Tolstoy and his wife Sophia. Unique in world literature, these diaries reveal two individuals who, for nearly half a century, enriched and simultaneously destroyed one another in a clash of ideals and world views. Posing for future generations, Sonia and Lev led a public debate to convince the world of their truth. The play reverses chronology; it begins with the eighty-two year old Lev running away from his wife and ends on the night before their wedding when Lev tests his fiancé’s character and gives her his diaries in which he recorded his escapades as a single man. On February 16, 2001, LEV Y LEVYTSIA (PAGAN SAINTS) had its first rehearsed reading in London at the Soho Theatre. Under the direction of James Cellan-Jones, two stars of British theatre and film, Harriet Walter and Peter Blythe, took part in a rehearsed reading for seventy invited guests. The audience’s reaction was overwhelmingly positive, including the surprise guest’s, Anastasia Tolstoy, the great, great granddaughter of Count Lev Tolstoy. The play moved and delighted her and she and her two sisters came to Kyiv to attend the premiere. Before the premiere of LEV I LEVYTSIA two press conferences were organized and since then around thirty-five articles have appeared in the Ukrainian/Polish press regarding the production. The play has also received extensive television coverage. The premiere took place on December 1, 2001 at Kyiv’s Molodyj Theatre. Stanislav Moiseyev, artistic director of the Molodyj directed the play. Bohdan Stupka, artistic director of the Ivan Franko National Theatre and Ukraine’s most acclaimed actor, played the role of Lev (for whom, incidentally, the role was written). Polina Lazova, one of The National Theatre’s most lauded actresses and winner of the “best actress” award in the year 2000, took the part of Sonia. The accomplished stage designer, Volodymyr Karashevsky, conceived of a suspended great mirrored ball which served a number of symbolic uses throughout the play. He also created a mirrored triptych which functioned as a coffin, window, writing table and added to the philosophical dimension of the play. In the back of the stage he designed a mound of silver foil which had multiple uses. In her article “Fairytale after the Wedding”, the critic Valentyna Hrytsuk depicted the final scene of the play: “The two hooligans, First Man and Second Man, dress Sonia and Lev in shimmering robes and the couple walk to the mound and fall on the nuptial bed which turns into a burial mound, a glittering planet of death. The two hooligans, indifferent street cleaners of Time, sweep up the embers, all that is left of the disintegrated pair”. The premiere was attended by Kyiv’s cultural and civic elite as well as by the diplomatic corps represented by the ambassadors of Great Britain, France, Holland, Turkey and the cultural attaché of the United States. The production LEV I LEVYTSIA received two of Ukraine’s top theatrical awards: Stanislav Moiseyev received the Kyiv pectoral for best director of 2001 and Bohdan Stupka received it for best male role of 2001. On February 222, 2003, the Kyiv cast was invited to perform LEV I LEVYTSIA in Ukrainian at the Staryj Theatre in Krakow, Poland under the patronage of the Ministry of Culture in Poland, the Mayor of Krakow and the Ukrainian consulate. The newspaper Sehodnia (Today) described the event: “The production of LEV I LEVYTSIA caused a furor in Poland. The director Stanislav Moiseyev told our journalist: ‘After the performance the audience gave a ten minute standing ovation. I was told that the Krakow audience is not usually prone to such displays of emotion’”. From the above it may appear that the play was unanimously received with accolades. However, that was not so. Several critics were hostile to the play. For example, articles such as the one entitled “Enema for a Genius” that appeared in the newspaper Stolichny Novosti (published in Moscow and Kyiv), or the one entitled “Tolstoy-the Mirror of Russia’s Sexual Revolution” published in Telegraph or “Bees fly to honey and flies to open wounds” that appeared in Knyzhnyk signalized that the play touched the nerve endings of good pioneers stranded in the quagmire of Soviet stereotypes of Tolstoy. At the heart of their incensed attitude to the American playwright who grew up in a country where “the dollar is the highest authority” and who looks at the writer and his wife through the prism of “vulgar feminism” is a terrible hypocrisy. In their moral outrage these critics do not suffer the antagonistic, passionate and deep relationship of two titans but would prefer to see their myth intact. The journal Film-Theatre took a different perspective on the play: “The entire theatrical crew that worked on the play were all masters in their field, even the actors in the minor roles. They all had to conquer the unorthodox literary material. Such doses of experimentation succeed only in the hands of strong artists. The debut of the playwright who provoked these experiments was the highlight of the theatrical season.”In closing, the well-known theatre critic Nora Verkhovets made the following comment: “The play LEV I LEVYTSIA is about the relation between man and God, the struggle of man with himself and the distance between the way we would like to be and the way we actually are. These universal themes are the essence of the play.” ЛЕВ І ЛЕВИЦЯ (Фоторев’ю) Автор: Ірена Салецька-Коваль Режисер-постановник: Станіслав Мойсеєв, Заслужений діяч мистецтв України У ролях: Лев – Богдан Ступка, Народний артист України, Лауреат премії ім. Т.Шевченка Соня – Поліна Лазова, Заслужена артистка України Альтер-аґо – В. Легін, Заслужений артист України Перший молодик – К.Бін Другий молодики – В.Чигляєв Перша дія, друга ява Лев і його альтер-еґо у образі ангела Перша дія, п’ята ява Лев з жебраками, апостолами і учнями Перша дія, п’ята ява Лев роздумає про брак духовності у світі Перша дія, шоста ява Соня миє ноги Левові Друга дія, перша ява Соня і молодики Друга дія, друга ява Лев в обороні селянства Третя дія, перша ява І.Тургєнєв вчить гостей Л.Толстого танцювати новітній танець парижан "кан-кан" Третя дія, шоста ява Соня читає щоденник нареченого у ніч перед шлюбом © Фотографії Руслана Абсурдова

Return to NEWS